Містечко Крумпендорф. Паркінг на автобані. ПРокидаємося десь коло 10. І то не від того, що виспалися а від задух, бо надворі десь коло 35 градусів тепла. Піднімалися на відміну від попередніх днів довгенько, бо знали, що ніхто не предреться, що за намет і чого поставили. Для приведення себе в порядок скористалися паркінговою вбиральнею.
Починали думати, яким чином виїзжати звідси ч залишаємося тут, тобто в околицях Клягенфурту. Троха посперечавшись вирішили пхатися в напрямку Філлаха, а потім якось на Мюнхен.
До Філлаха їхали ми з дуже симпатичною австрійкою, угорського походження Анітою. Яка у Філлаху нам помогла розібратися із австрійською сімкарткою і заодно допомогла придбати квтки до Мюнхена.
Так-так. Через не зовсім хороші враження щодо автостопу саме в Австрії ми вирішили зекономити час і поїхати до Мюнхена поїздом, заплативши 66 євро за 1 людину. Як на українські мірк то дуже дорого. Правда, якщо добре знати нюанси то можна їхат було дуже дешевше купивши груповий квиток. Але так вже сталося. До Мюнхена ми їхали через Зальцбург, у якому робили пересадку, правда, на потяги не чекали зовсім. Дорога від Філлаха до Мюнхена зайняла 5 годин. Коли їхали до Зальцбурга познайомлися із офігенними молодими людьми Жасмін і її хлопцем Крістофом.
Вони розповіли про Австрію, про їхні роботи, відпочинки. Вони були дико шоковані дізнавшсь, що наші зарплати дотягують до 200 євро. І дивувалися як з такими зарплатами ми ще подорожуємо по Австрії, а не залишаємося тут на працю.
18-20 наш двоповерховий потяг прибуває до Мюнхена. На Центральному Вокзалі нас зустрічає Лара, яка поселяє нас на 2 ночі у свою квартиру. Знайти Лару нам помогла Лєра, яка із німкеною провела пару місяців у Індонезії.
За 5 євро ми купили добовий груповий квиточок у метро на двох. ДОїхали на квартиру, де поселилися. Лара нам дала запасні ключі і залишила нас на хаті. Помившись, пішли гуляти по центру міста. Ірландський паб, старі вулиці, купа арабів і турків. Додому приїхали після 00-00. Ще пізніше прийшла пяна Лара, яка ще до 3-тьою говорила з Дециком, а я спав, бо з моєю англійською там не було що робити.
Щодного кілометра стопом. ПРоте найбільше грошей потрачено було саме в пятий день.
Немає коментарів:
Дописати коментар