Австостопом по Європам день 3.

День третій:
Коли ми поселялися у хостелі, то на рецепсій сказали, що до 10 -ої ранку треба виселитися або за 5 євро можна продовжити до 13-00.
Нарахунок сніданку, то ми заплатили додатково 4,5 євро щоб можна було зранку поппоїсти в Хостелі. Прокинулися близько 8-30 і пішли снідати. Сніданок був дуже прикольним, бо то був шведський стіл, на якому можна було набирати скільки завгодно. Вибір продуктів був досить таки різний: всіялкого роду пластівці, молоко, сири, комбаси, булочки, приправи, кава, і чай. Брати можна було скільки б зїв. Але ми чомусь багато так і не їли.
Зібравши речі, я з Тарасом здали кімнату і на рецепсіі нам запропонували залишити наплічники в камері схову. Ми любязно погодилися і повалили гуляти вулицями Відня. Описувати, що ми бачили на вулицях, думаю не зовсім варто.
Близько 14 години ми явно спохватилися, бо треба було чим пошвидше покинути Відень, а то виїхати на автобани не є так легко як здається.
Забігли в супермаркет Хоффер, у якому купили булочки, черешні, ківі, води і пішли до хостелової камери схову, щоб забрати наплічники.
З міста ми вже вибиралися близько 15-30. ПРоблема виникла майже на рівному місці,ми зазделегідь не зовсім поцікавилися, куди найкраще добиратися, щоб виїхати на автобану напямку Грац. ТОму починали чуть розпитувати у водіїв, які керували нас у різних, майже протилежних напрямках. Так вибравши, завдяки мені, найгірший напрямок пішли стопити. Стопили в більшості на автозаправках. Питалися чи вивезуть нас на автобан. Проте ніхто не брав нас через те що в більшості ті заправки були у місті і всі хто там заправлявся продовжували шлях по Відні. Практично кожен хто нам відмовляв, рекомендували йти ближче до автобану. Так ми дойшли до останнього регульованого перехрестя перед автобаном на виїзді з міста, де було біль-менш зручне місце, щоб бажаючі нас могли підібрати.
Простояли ми на перехресті десь до 40 хвилин поки нам не зупинився угороць із Сербії, який ще у 1999 році під час бомбардування Белграду втік до Австрії. Його звали Кіс Бела. Кіс узяв нас підвезти до першої заправки на автобані, яка малу бути приблизно за 40 км. від Відня у нампрямку Граца. ДО заправки ми добралися менше ніж за півгодини. 17-40 і ми на заправці.
На заправці ми вирішили чуть перечекати і як виявлося, що чекали ми там довго через неможлвість виїхати із неї. Хоча тут як пояснення, можна сказат, що було обрано неправильну тактику. МИ підходили до машин, а не стоял на виїзді.
Просилися ми до вечора. Підходили до фур, але ті морозлися. Вирішили переночувати під автобаном. Перед тим як йти на ночівлю повечеряли італійським супчиком в ресторані італійської їжі на заправці. Ціна супу - 4,5 євро. І ще пиво.
Із заправки ми спускалися якоюсь стежкою на перефирійну дорогу, яка вела до невеличкого селища. Намет поставили між гіркою на автобан та полем з пшеницею. Погода була суперова. Крім того перед нашими писками були краєвиди із лісами та горами.
Проїхали близько 40 км.
Закінчення дня третього!

Автостопом по Європам - день другий

День другий!
6 ранку. З Тарасом стаємо, щоб по швидше зібратися і звалити, поки поляки, під брамою яких ми розклали намет, не побачили нашої “малої архітектурної форми” і не викликали поліцаїв. Збиралися по-армійськи швидко і без лшнього шуму.
6-30 ми вже вийшовши з ліску стояли на трасі до Кракова. Спочатку обрали виїзд з прилеглої вулиці на Краківську трасу, але нічого не виходило, оскільки з правою сторони була біла суцільна смуга. Пізніше вирішили піднятися на гору де завершується серпантинка, оскільки думали, що водії на низькій швидкості виялять бажання зупинитися. Там також не дуже щастило, тому ми врішили йти і шукати якоїсь заправки у напрямку Кракова чи Жешува.
Йшли ми вдовж дорогу десь може із півтора кілометра, вийшовши вже за околиці міста. Тут мене вгараздило обернутися і показати табличку ЖЕШУВ автівці, яка їхала нам за спиною. О Диво! Авто зупиняється. Чувак пропунує підвезт до Жешува. 7-40. Виявилося, що він відеоопереатор, тому навіть якось ламаною мовою вдалося говорити. А їхав він на пленар до Жешува. Водій колись також подорожував стопом, тому завжд намагається підбирати подорожуючих взнак вдячності того, що його колись підбирали. Гарне правило!
Якщо чесно, то такого чоловіка, який так дотримається правил дорошнього руху, ще не бачив. Він дотримувався усі швидкісні режими, які пропонувалися на дорозі. Водій мав потрапити до 8-30 в Жешув. ТО ми там були вже о 8-26, Зробивши пару перших фоток, ми з Тарасом, пішли шукати у Жешуві інші місця для подальшого стопу в напрямку Кракова.
Стопити ми почали на автобусній зупинці, по вул Краковській. Стопив спочатку я, але нічого не получалося. ТОму пішов, і приліг на лавочці зупинки. Тарас вияввся щасливішим від мене через хвили 6-9 зупинився бус, який їхав до Катовіце забрати турстів. Водія звали Марек, погодився взяти зі собою і нас. Починав падати дощ. Марек по дорозі розказував про будні водіїв фур та автообусів, подарував нам по шайбі, яка встановлюється в траспорт, щоб можна було бачти з якою швидкістю їздив водій і скільки часу він був у дорозі. Пляшка горілк подарована нами Мареку, мега-круто допомогла нам. Марек маючи час, вирішив вивезти нас на трасу на Чехію і висадити на хорошій, багатовідвідуваній заправці. Крім 20-30 км затраченим ним на наш вивіз, він ще спрезентував 8 злотих, 2 л. коли і передав по рації усім фурам та автобусам, що висадив 2 нормальних хлопаків, які їдуть у Чехію.
На заправці ми трохи промерзли, і щоб відігрітися пішли в середину і замовили Журека - то є така польська зупа. Коли зупу нам тільки готували, то Децик ходив і питав людей чи ніхто не їде на Чехію і чи не могли би взяти 2 хлопаків. 1 чоловік, мабуть вірменин, бо знав російську, їхав до самого Відня, майже до самого 20-30 км не доїзжаючи. ТОму він запропонував заправити на його на 15-20 літрів і він нас довезе у відень. Але ми щось морознулся, бо зашкодували витрачати гроші на солярку.
Так пройшло десь може й і зо 2 години. Інколи пролітала думка, чи то може дурню ми впороли, що не сіли з тиму чуваком. Так вже би десь доїзжали до Відня.
Правда під час чергнового рейду Тарас все таки надибав поляка, який їхав до самого Відня і був непроти взяти нас. Його звали Збишек.
ПРотягом багатьох років Збишек працюює у Відні, а сімя його живе під Краковом. Майже кожні вихідні він намагається їздити до сімї, щоб навідати її.Збишек у Відні живе в 10 районі, що дуже недалеко від історично-центральної частини міста. ТО він нас завіз практично у Центр, де показав дешеві дзвінки закордон, а також поряд знаходвся дуже хороший хостел, у якому ми поселилися.
17.50 євро і дівчатка на рецепції MEININGER HOSTEL мило посміхають ся і дають ключі від 407 кімнатки. НОмер 4-х місний. Із 2ма звичайними ліжками і 1 2-поверховим. В кімнаті є чиста постільна постільна білизна. Присутні душ і туалет. З Дециком передягнулися і пішли тусити до хостельного бару. Бар в хостелі - це дуже кльова штука. Коло нього там тусуються майже всі постояльці. Правда пиво там порівняно із цінами в маркетах досить таке дороге, 3,2 за 1 пляшку. Але в Європі є неприємна річ, порівняно з Україною, це маркети працюють до 20-00.

За другий день ми на 3 автівках проїхали близько 718 км.





поляк Марек, який від Жешува до Катовіце опікувався нами.




Збишек, з Катовіце до Відня.




Хостел

Автостопом по Європам - день перший

Так от, зібравши зазначене у частині 1, спорядження ми із Дециком вирішили мандрувати. Перший етап нашої поїздки був мега-короткий і мав назву “прощальний”. Оскільки ми доїхали до с. Чистилів Тернопільського району, для того щоб попрощатся із Мішою БАрдашовим, який мав їхати у США в період нашої відсутності. Міша подарував мені з Тарасом, по кептурику: оранжевий і зелений для успіху в подорожі. На дорогу посидівши і випивши пива, поїхали на перехрестя тернопільської обїзної дороги та львівської траси.
Якщо мій годинник на брехун, то стали ми на дорогу 2 липня 2011 року о 14-35. І вже через 5 хвилин нам зупинився чоловяга на “Шевроле лачетті”, який їхав у напрямку ЛЬвова, до аеропорту. Він погодився довезти на до перехрестя на Шегині. По дорозі, водій поводився досить таки серйозно і все критикував українців. Доїхавши до пункту висадки він трохи здивувався, коли ми йому подякували і вийшли з автівки. Мабуть він надіявся гроші взяти, якісь. Та й і пізніше виявилося, що кол я стопив а Тарас говорв, ьто він завтикав сказат, що автостопом, то безплатно. Але то менше з тм оскільки, ніхто нічого нам не сказав.
Перейшли ми з Дециком на іншу сторону перехрестя на Львівській обзній в напрямку Шегині і почали голосувати. Але погода внесли свої корективи у нашу поїздку і заставила нас пройти десь до 1 км, щоб знайти автозаправну станцію, щоб вкритися від дощу.
Автозаправка виявился трохи глуховатою, бо автомобілі досить рідко зупинялися там, а в напрямку Шегині чи навіть ближнього Городка, ніхто не рухався. Все на Стрий та Стрий. Так прочекавши достатньо часу, інколи вже починали думати, що то може варто сідати на буса до Шегні чи переночувати у ЛЬвові, а потім пробуват щастя зранку.
Працівник автозаправки, який побачив наші невдалі спроби, що до зупинк автівок, вирішив нам допоогти зловити буса на Шегині. Але постійнойно ми запізно починали махат, щоб зупинити маршрутка, так і пропустили 3. Проте згодом зупинился автівка, яка їхала до с. Поповичі, там в той час проходв фестиваль “Фортмісія”, щоб забрати сина із компанією. Дядько-водій з радістю взяв нас підвезти до Шегині. На годиннику було 19-40.
Приїхавши до Шегині, ми пішли в магазин купити сигарети та горілку, щоб можна було перенести через кордон і на тому заробити трохи злотих. Правда ми не по цікавилися, що найкраще брати, тому взял 4 пачки “Марльборо” і 1 л. “Немирів”. Виявилося, що це трох дорогі мази, тому в нас потім їх хотіл перекупит за дешевше, ніж ми купили. Скажу наперед, що добре, що ми не продали оскільки, вони досить таки суттєво помогли нам в подальшій подорожі.
Перейшли м кордон без проблем. Митник побачивши нормальні документи, трішки заглянули в наплічники і пропустили далі.
ДОщ то перестава то розпочинався знову, і в з такою супроводжуючою погодою, ми з Медики (назва містечка на польсько-українському кордоні зі сторони Польщі) рушили на 13 км відрізок до м. Перемишль. Йшовши по трасі попутно ловили й автомоболі, які проїзжали. Мабуть м були дійсно щасливими, бо при сутінках поляк Мішек, підібрав нас і довіз до Перемишля.
Мішек любив курит, тому я йому запропонував як презент пачку цигарок. Він, взнак вдячності, доправив нас на виїзд Перемишля в нампрямку Кракова поруч із ліском, де можна було розкласти намет.
Намет ми скоренько розкладали перед брамою якихось господарів. Було вже темно і згори лило. Домовилися встати о 5 ранку.
Добраніч!
Кінець першого дня!

Вернулося. Живе, незнаю чи здорове, але принаймні хребетик не турбував.
Так от їздив я із Тарасом Дециком ( ) автостопом по Європам. Хоча спочатку планувалося їхати автомобілем разом із Романом Грохом. Правда останньому не получилося через роботу. Та й і мені мало перепасти остання місце для лежання, щоб не напрягати спину.
Так сталося, що через не можливість 3 учасника мандрів їхати з нами, то думали з  , все одно їхати автомобіле і для цього з бюджету трепел-компанії виділити по 100 євро, що мало би вистарчати до 3000 км. Це з різними маніпуляціями. Але порахувавши, то виявилося, що якщо зупинятися на кемпінгах, для припаркування авта, і розбиття намету, то нам залишатиметься на проживання до 15-20 євро на день. Так як це була така моя перша поїздка, то чомусь в голову вкладалося, що то замала сума.
Тому перерахуваши і обдумавши вирішено було їхати автостопом.   бере більший наплічник, тим самим зробивши мої ноші легші чуть.
Перелік речей, які було взято мною в мандрівку:
1. Наплічник на 25 л від Терри Інкогніто, вдячний  .
2. спальник, облегшена модель від Fjord Nansen. Характеристики: компактний, важить 900 грам, комфорт до +4 С.
3. Карімат іжевський. Носив Децик.
4. менашка. Використано лише 1 раз, пив каву з водіями TIR.
5. дощовик балоновий. Реально штука виручала.
6. светрик-балахон.
7. 3 футболки + 1 на довгй рукв.
8. 7 пар шкарпеток
9. 4 пари трусів
10. корсовки Blend
11. сандалі Trump
12. штани
13. шорти
14. пачка презервативів (може би комусь по дорозі треба було)
15. записник і ручка
16. засоб гігієни
17. документи.
Груповй виряд:
1. пальник з балоном, жодного разу не використовували, проте дуже вдячні за нього   .
2. намет 2-хмісний Pinguin – потужна штука, оскільки розкладалася зразу з тентом, тобто серединка не на мокала. Теж дуже-дуже вдячні  .
3. автомобільний gps-навігатор.
4. картонна табличка із причепленим файлом для розміщення листків із напрямкам куда пхаємося.

Гроші: 100 євро + 300 доларів.
Повернувся із 80-ма єриками.